Вулиця Хрещатик в Києві

Район Хрещатика був в далекі часи глибокою долиною, порізаною поперечними балками і покриту густою рослинністю, де протікав невеликий струмок. У північно-східному напрямі долина виходила до Дніпра, а в південно-західному - в басейн р. Либідь. Ця місцевість іменується в планах “Хрещатою долиною”, звідки і йде сьогоднішня назва вулиці Хрещатик.

Уздовж струмка йшла дорога, яка мала важливе значення для Києва у всі періоди його існування. Хрещатик - центральна вулиця Києва. Він проходить через Шевченківський, Печерський райони і тягнеться від Європейської площі до Бессарабськой площі.

В кінці ХVIІІ ст. частина дороги Хрещатої долини на відстані від Кінної площі, де проходили кінні ярмарки (нинішній Європейській площі), до вул. Прорізною починає перетворюватися на вулицю з однобічною забудовою в основному правої сторони.

У 1803 р. забудовується на цьому ж відрізку і ліва сторона дороги, причому на всій частині Хрещатику будувалися виключно житлові будинки, окрім однієї садиби - першого в Києві театру, побудованого за проектом архітектора А.Меленського в 1802-1805 рр. (тепер на цьому місці будівля Українського будинку). В цей час вулиця називається Театральною.

Остаточні контури вул.Крещатик приймає в проекті плану Києва 1837 р. За проектом вулиця подовжується до сьогоднішньої площі Бессарабськой, включає три площі і має назву Хрещатицька. У 1851 р. за проектом архітектора А.В.Беретті було побудовано першу велику кам'яну будову для дворянських губернських зборів (сьогодні на цьому місці Будинок профспілок). 

У 1838-42 рр. побудована за його ж проектом 3-поверхова будівля Інституту шляхетних дівчат, яке, хоча і не стояло безпосередньо на лінії Хрещатику, проте його вигідне розташування в прилеглому кварталі на висоті 25м над вулицею робило вплив на архітектурно-просторове оформлення Хрещатику і прилеглої площі Хрещатицької (тепер Майдан Незалежності).

Під час війни будинок згорів, при відновленні реставрувався і реконструйований, зараз тут знаходиться Міжнародний Центр культури і мистецтва. З 1870 р. торговельно-промислове і ділове життя міста поступово переходить з Подолу на Хрещатик. Активність забудови Хрещатику різко зростає.

За 45-річний період (1870-1914 рр.) вул. Хрещатик забудовується суцільною стіною будинків. У 1870-1914 рр. на колишній площі Хрещатицької, нині Майдан Незалежності, був побудований будинок Міської Думи, за проектом архітектора Шили. Хрещатик по всій своїй довжині перетворився на коридор суцільної рантової забудови. В основному це були триповерхові будинки з магазинами, банками, приміщеннями для контор.

У 1902-1903 рр. на розі вул. Прорізної було побудовано будівлю Будинку Російського страхового суспільства (арх. В.В. Городецкий). У 1913-1914 рр. за проектом архітектора П.С.Андрєєва будується Пасаж, який складався з двох паралельних корпусів, завершених воротами, які створювали проїзд (під час війни Пасаж був зруйнований, а в післявоєнні роки відбудований і реконструйований).

У 1910 р. за проектом архітекторів І.П.Бобрусова і П.Ю.Гая споруджується будівля Критого ринку на Бессарабськой площі. Закінчувався Хрещатик 3-поверховою будівлею Купецьких зборів в саду на нинішній Європейській площі, побудованого за проектом архітектора В.Н.Ніколаєва (1882 р.). Зараз тут знаходиться Національна філармонія, зал якої і сьогодні славиться своєю дивною акустикою.

В середині XIX ст. на початку Хрещатика закладається декоративний сад - Володимирська гора. На Хрещатицькій вулиці з'являються в різних місцях кам'яні будинки в два і три поверхи. Забудова вдало підкреслює особливості ландшафту і розміщується уздовж вулиці окремими будинками, що вільно стоять, в індивідуальних садибах. На початку ХХ ст. на Хрещатику вже були водопровід, каналізація, газ, електрика, з 1892 р. функціонує трамвай (перший в царській Росії).

Подальше будівництво і реконструкція вулиці ставали неможливими унаслідок дуже великої щільності забудови. В період радянської влади найбільш інтенсивна забудова і реконструкція Хрещатику велася в 1936-1941 рр. по генеральному плану міста 1930-1940 рр.

У 1936 р. на Хрещатику були зняті рейки трамвайних ліній, які захаращували центральну частину вулиці, вулиця була заасфальтована, почав функціонувати тролейбус, по краях тротуарів висаджені дерева із стриженими кулевидними кронами і встановлені ліхтарі. Повністю були реконструйовані приміщення майже всіх магазинів в нижніх поверхах будівель по обох сторонах Хрещатику.

У 1936-1939 рр. на розі вул. Грушевського за проектом арх. Фідмана (майстерня А.В.Щусева) був побудований Центральний універмаг. Під час війни будівля була частково зруйнована, в післявоєнні роки відновлено, в 1958-1960 рр. добудовано (арх. І.В.Гомоляка і В.В.Жога) і в 1985 р. - реконструйовано.

Реконструйована Європейська площа і вхід в Хрещатицький парк. В результаті проведення будівельних робіт, і також того, що тут зосередилося значна кількість адміністративно-цивільних установ, кращі магазини, театри, кіно, готелі - Хрещатик по праву став називатися кращою вулицею міста. Під час війни Хрещатик був майже повністю зруйнований. Але вже в 1943 році, відразу після звільнення міста, починаються роботи по відновленню вулиці - пропрацювали траса і основні лінії майбутнього Хрещатику.

У 1948 р. приймається проект генерального плану відновлення Хрещатику, який був запропонований групою архітекторів, - В.Д.Приймака, А.І.Заварова, А.І.Маліновського під керівництвом А.В.Власова. По цьому плану старий Хрещатик перетворюється на простору магістраль, ширина якої в лініях забудови досягає на деяких ділянках до 100 метрів - говорять, що Хрещатик став “ширший і вищий”.

При відновленні права його сторона піднялася на 2 метри, будівлі відступили. Перед ними розкинувся каштановий бульвар, особливо красивий навесні, під час цвітіння. При забудові вдало враховані особливості ландшафту - в розривах між забудовою, “вікнах” особливості пейзажу органічно поєднуються з архітектурним ансамблем. У оформленні вулиці бере участь не лише забудова самого Хрещатику, але і будівлі на схилах Хрещатицької долини і високих плато Старого Києва і Печерська.

Також значні зміни сталися і на головній площі міста - Майдані Незалежності. З правого її боку, на місці колишньої Міської Думи, знаходиться сквер, який завершується в напівкруглій своїй частині п'ятьма вулицями-променями, які піднімаються вгору до Старого Міста. Будівлі на початку вулиць завершуються масштабними архітектурними акцентами. Високою дзвіницею Софії Київською закінчується вул. Софіївська - центральний промінь вулиць.

Цікава забудова частини лівої сторони Хрещатику напроти вул. Б.Хмельницького, починаючи від оперного театру: на осі вул. Б.Хмельницького перспектива закінчується величною спорудою - будівлею, в якій сьогодні знаходиться кінотеатр “Дружба”. Будівля стоїть на піднятій над Хрещатиком терасі. До нього ведуть парадні сходи уздовж зелених спусків тераси, яка сполучає його в єдиний архітектурно-художній комплекс.

На Хрещатику знаходиться будівля Київської міської ради, Центральний універмаг, станції метро “Хрещатик” і “Майдан Незалежності”, ряд адміністративних установ, магазини, готелі, кафе. Реконструкція і забудова Хрещатику продовжується і сьогодні. Забудовувавши цю частину міста, прагнуть зберегти всі вдалі вирішення минулої забудови. Адже Хрещатик - головна вулиця столиці України.