Андріївський узвіз

Андріївський узвіз пролягає від Володимирської і Десятинної вулиці до Контрактової площі. Верхня частина його утворилася на дорозі, яка вже з часів Київської Русі пов'язував Старий Київ (Гору) з Подолом, пролягаючи між Андріївською і Замковою горами.

У 1711 р. за наказом київського губернатора проїзд між Замковою і Андріївською горами був розширений, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, але й для проїзду запряжених кіньми і волами возів.

Колись Андріївський узвіз вважався найкоротшим шляхом від Верхнього міста до Подолу. Назва відома з 40-х рр. ХVIII ст. Андріївську церкву заклала імператриця Єлизавета Петрівна в 1744 році, на знак вдячності долі, що дарувала їй українського парубка Олексу Розума, що став мужом, графом Разумовським. Побудована церква була в 1749-1754 рр. за проектом В.В.Растреллі на Андріївській горі, на початку Андріївського узвозу. Це єдина в Україні збережена робота архітектора. Будівництвом керував архітектор І.Мічурін.

Однокупольний п'ятиглавий храм має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні башти на масивних стовпах, які грають роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами і укриті трьома парами колон з капітелями корінфського ордена.

До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з вісьма кімнатами на кожному поверсі, стіни якого є фундаментом церкви. Довкола церкви – балюстрада, з якою відкривається живописна панорама Подолу і Дніпра.

Внутрішнє обрамлення Андріївської церкви, розроблене В.В.Растреллі, близько до стилю рококо.

З 1958 р. Андріївська церква – філія Софійського музею-заповідника. У 1978-79 рр. проведена чергова реставрація.

 Церква стоїть на вершині горба і видна з низовинного Подолу, з древньої вулиці Воздвиженської, з сусідніх гір. За переказами, Андрій Первозванний, відвідавши гори над Дніпром, спорудив тут хрест і передбачив велике майбутнє місту Києву. З тих пір на цій горі стояли дерев'яні церкви – сменявшие одна іншу, у міру занепаду. Існує легенда, згідно якої місце, де тепер тече Дніпро, колись було морем.

Коли св.Андрій прийшов до Києва і побудував на горі, де тепер стоїть Андріївська церква, хрест, все море спустилося вниз. Але якась частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли тут побудували церкву, то під престолом відкрилося джерело. Тому в Андріївській церкві немає дзвонів, тому що, по легенді, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не лише Київ, але і все Лівобережжя.

У 1920 Андріївський узвіз перейменований у вул. Г.В.Лівера. У 1944 р. було прийнято рішення про повернення йому історичної назви, в 1957 – прийнято повторне рішення.

Основна забудова виконана в 90-х рр. ХIХ ст. і на початку ХХ ст. Нині, відтворений в старовинному стилі, Андріївським узвозом є місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба.

Андріївський узвіз називають київськими Монмартром. У будь-який день, в будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, розвішені на стінах, зразки прикладного мистецтва – прикраси, посуд із скла і кераміки, смішні фігурки, вирізані з дерева, іграшки, медалі, монети і багато що інше. Тут також виступають співці і артисти.

На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити і розслабитися. Тут – атмосфера міста кінця ХIХ – почала ХХ вв. Пам'яткою вулиці є будинок №13, де жив письменник М.О.Булгаков, автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбіних". Цей будинок зараз є музеєм Булгакова.

Також на Андріївському узвозі функціонує унікальний музей однієї вулиці. У нім представлена історія Андріївського узвозу в картинах, фотографіях і інших речах від старизни до наших днів. Уздовж всієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У тінистому парку, що нижче за церкву, ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.